• Psalms 38
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
  • World English Bible (web)

  • Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. (ukrogienko - 3.1)

    2023-06-18

    Ukrainian (uk)

    Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка 1930.

    • Encoding: UTF-8
    • Direction: LTR
    • LCSH: Bible.Ukrainian
    • Distribution Abbreviation: Українська Огієнка

    License

    Public Domain

    Source (OSIS)

    https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80:%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE

    history_1.1
    enciphered module
    history_1.2
    changed to Unbound Bible's PD UTF-8 source and compressed
    history_1.3
    reverted to original versification, removed stray marks throughout text, removed extraneous intro entries
    history_1.4
    added Words of Christ in Red tags, corrected typos
    history_2.0
    added Words of Christ in Red tags, corrected typos
    history_3.0
    (2023-06-01) Source changed to the wikisource text.
    history_3.1
    (2023-06-18) Minor correction for a couple of notes
getBible.net Logo

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Psalms 38:

Sharing the Word of God with the world.
  • Share Text
    ...
  • Share Link