• Psalms 76
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
    • 2 Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
    • 3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
    • 4 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
    • 5 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
    • 6 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
    • 7 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
    • 8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
    • 9 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
    • 10 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
    • 11 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
    • 12 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
    • 13 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
    • 14 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
    • 15 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
    • 16 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
    • 17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
    • 18 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
    • 19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
    • 20 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
    • 21 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
  • World English Bible (web)

  • Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. (ukrogienko - 3.1)

    2023-06-18

    Ukrainian (uk)

    Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка 1930.

    • Encoding: UTF-8
    • Direction: LTR
    • LCSH: Bible.Ukrainian
    • Distribution Abbreviation: Українська Огієнка

    License

    Public Domain

    Source (OSIS)

    https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80:%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9E%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE

    history_1.1
    enciphered module
    history_1.2
    changed to Unbound Bible's PD UTF-8 source and compressed
    history_1.3
    reverted to original versification, removed stray marks throughout text, removed extraneous intro entries
    history_1.4
    added Words of Christ in Red tags, corrected typos
    history_2.0
    added Words of Christ in Red tags, corrected typos
    history_3.0
    (2023-06-01) Source changed to the wikisource text.
    history_3.1
    (2023-06-18) Minor correction for a couple of notes
getBible.net Logo

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Psalms 76:

Sharing the Word of God with the world.
  • Share Text
    ...
  • Share Link